Справою рук ЦРУ називали появу на початку 1950-тих колорадського жука в соціалістичних НДР, Польщі та Чехословаччині, а самого жука — його агентом. Населенню повідомлялось, що америкинські літаки, порушивши встановлені зони польотів, скинули величезну кількість колорадського жука над територією Німецької Демократичної республіки. Зокрема, в пресі того часу писалось: “Американські кандидати у злочинці атомної війни сьогодні показали зразок того, що готують людству. Лише душогубці можуть вдатися до такої огиди, як навмисне нищення мирного доробку людської праці, знищення врожаю колорадським жуком”. Проте, історія мандрівки смугастого “нелегала” із США до кордонів Східної Німеччини та Польщі, а згодом і СРСР, насправді була позбавлена авантюр, а викликана лише необхідністю завоювання жуком нових життєвих просторів, яку він надуспішно задовільнив з людською допомогою.

Батьківщиною цього ненаситного поглинача стебел картоплі помилково вважають американський штат Колорадо, де смугастик у 1859 році вперше завдав серйозного удару по врожаю картоплі. Саме з того часу за жуком, якого ще в 1824 році описав етимолог Томас Сей, назвавши Leptinotarsa decemlineata, закріпилось прізвисько “колорадський”. Та ще раніше, року 1855-го, подібна атака на картопляні поля увінчалася успіхом в штаті Небраска. Насправді, як вдалося з'ясувати пізніше, смугастий жук походить не з Колорадо, а з Мексики — країни, де вдалося нарахувати блисько 30-ти різновидів цього шкідника. Саме звідти жук проник на теперішню територію США і, не надто розкошуючи, харчувався місцевою дикою рослинністю. “Зміни на краще” настали коли до Скелястих гір прийшли люди. Американські переселенці поступово просувались на захід висаджуючи всюди на своєму шляху таку культурну рослину як картопля. Десятисмуговому жуку, так з латині перекладається його ім'я (Leptinotarsa decemlineata), швидко припали до смаку картопляні стебала, і в останню чергу думаючи про економічні наслідки він швидко окупував поля. Так відбулося тісне знайомство жука з людьми в Північній Америці. Європейці про нього якщо й чули, то не бачили до 1877 року, коли жука вперше виявили на кораблі, що віз вантаж із США. Знайдених особин шивидко знищили, а всі кораблі з Америки стали ретельно перевіряти. Перевірки ці були доволі ефективними й окрім кількох випадків проникнення на європейські поля в 1878 та 1887 роках, коли особини були швидко знищені, європейський континент для “емігранта з Америки” залишався недоступним.

Так тривало до 1914 року. З початком Першої Світової війни ніхто надто не переймався перевірками вантажів, що й дало колорадському жуку чудову можливість проникнути та закріпитися в Європі. До французького Бордо, де була американська військова база, доставлялося продовольство із США, в тому числі і картопля. До 1935-го колорадський жук зміг надійно закріпитися у Франції, а протягом Другої Світової війни поширитись далі на схід, поступово завойовуючи всю Європу. Та справжні проблеми почалися на прикінці 1940-вих. Як вже згадувалося, тоді жук вперше проник на території країн соцтабору і наблизився до кордонів СРСР. На радянській території колорадського жука вперше виявили у Львівській області в 1949 році, та суворі тогочасні реалії не залишили йому шансів — “агента ЦРУ” швидко знищили. Наступна спроба захопити радянські поля відбулася через чотири роки. 1953-го колорадський жук з'явився на території Брестської, Волинської областей та інших регіонів СРСР, але неприступні кордни Радянського Союзу американському нелегалу вдалсь успішно подолати лише в 1958 року, коли велика кількість особин залетіла на територію Закарпатської області з Угорщини та Чехословаччини і на територію Литовської РСР з Польщі. Тоді на наших полях ще не часто зустрічались представники цього виду шкідливих комах, але активна боротьба з ними вже набирала обертів. Для інформування населення зображеннями колорадського жука прикрашали коробки з під сірників, а за знайдену особину платили по одній копійці. Але через те, що колорадський жук немає на наших теренах природних ворогів — єдиним методом боротьби з ним є фізичне знищення людиною. Спочатку це робилося вручну, коли жука просто збирали з полів і потім нищили, пізніше за допомогою пестецидів, до яких колорадський жук, до речі, щвидко звикає. На сьогодні не існує ефективного методу, який би дозволив повністю знищити популяцію колорадського жука, для цього, як зазначає в інтерв'ю “Газеті по-українськи” аспірантка Інституту захисту рослин Людмила Остроушко, потрібно мінімум 5-10 років не вирощувати картоплі.

 

За матаріалами:

 

  1. Колорадського жука називали "агентом ЦРУ"

  2. Колорадский жук