Вчорашній ранок застав мене новиною про введення в дію санкцій проти цілого ряду російських компаній, яким прямим текстом вказали "нафіг з пляжа". Проте найбільше горіння у уа і (ще б!) рунеті викликала інфа про блокування доступу до російських соцмереж (Вконтактє та Однокласники), а також цілого ряду сервісів і популярних ресурсів. Горіння передбачуване.

І так, що ми маємо: три роки війни з росією, а серед найбільш відвідуваних українцями сайтів і надалі залишається різне ФСБшне барахло. Тож те, що в народу бомбане від ідеї заблокувати це все подиву не викликає. Навпаки подив викликАла стабільна популярність даних сайтів серед української аудиторії. Друзі, якщо ви вважаєте, що можна бути патріотом України і при цьому продовжувати користуватися ресурсами ворога — то блокування ВК, ОК і Ко справді проблема, але проблема ваша. Не моя. Особисто я до цієї ситуації відношуся двояко. З одного радий, що згадані сайти і компанії викидають з нашого ринку, а з іншого — розумію, що це кінець вільного інтернету в Україні. І це трохи прикро. Але часи та обставини ставлять свої вимоги перед нами і зараз не час гратися в абсолютну свободу. Бо цим активно користується ворог. Зрештою свобода — це ніяка не вседозволеність. А якщо у вас і досі не минула печія від указу президента і далі хочеться лаяти ненависного Пороха, то просто нагадаю вам, що на четвертому році війни замість військового стану (загальної мобілізації, трудової повинності, цензури всього і вся, комендантської години і т. д.) ви живете у вільному суспільстві, валите сайти міграційної служби, бо дали безвіз (який нікому не треба), змушуєте мене чекати як мінімум липня на заміну паспорта, бо на червень у нас вже не записують (знову ж таки безвіз нікому не треба), критикуєте владу, влаштовуєте циркові блокади на руку ворога і робите ще багато-багато речей, через що навіть не завжди згадуєте, що в країні іде війна. Подумайте про це, коли шукатимете альтернативу російському продукту.