Те, що Україна не встигає повністю перейти на цифрове телевізійне мовлення у відведений їй час, - до 17 червня 2015, було відомо давно. Ще на початку грудня 2014 року спеціальна робоча група, яка займалася (-ється?) проблемами переходу до цифрового мовлення, запропонувала провести відключення аналогового телебачення в чотири етапи (на карті нижче), з яких тільки перший відповідав би зобов’язанням по Женеві 2006. По інших трьох пропонувалося порушити терміни. Пізніше, в березні, Микола Томенко підтвердив намір вимикати аналог згідно запропонованого плану.

Після цього в інформаційному просторі не було більше важливих новин на цю тему, і ніщо не свідчило б про підготовку хоч до якихось відключень. Проте новини останніх днів дають підстави припустити, що відключити аналогове телебачення Україна таки не встигне.

Спершу про можливе відтермінування на півроку-рік заявив голова Державного комітету телебачення і радіомовлення Олег Наливайко. За його словами Україна не готова вимикати аналог, оскільки на сьогоднішній день не забезпечено якісне покриття сигналом цифрового телебачення, а в населення на руках недостатньо техніки для прийому DVB-T2. У зв’язку з цим, повідомив пан Наливайко, Нацрада веде переговори про продовження термінів аналогового мовлення в Україні. Наступного дня, 21 травня, Mediasat розмістив у себе коротку новину, в якій посилаючись на голову Нацради Юрія Артеменка, повідомив про те, що готується заява щодо перенесення термінів переходу на цифрове телебачення у зв’язку з технічною неготовністю України до цього кроку. Будь-які посилання на першоджерело в новині відсутні, але Mediasat серйозний ресурс і підстав не вірити йому поки що немає.

Україна і справді не готова до переходу на цифрове мовлення, та давайте спробуємо порозмірковувати хто винен і чому так сталося? Сьогодні всіх собак прийнято вішати на Зеонбуд, який і має забезпечувати українців якісним цифровим сигналом DVB-T2. Основна претензія до провайдера - це якраз таки відсутність точних даних щодо стану покриття збудованої ним мережі. Нерідко лунають заяви, що територія охоплення цифровим сигналом значно менша від заявленої провайдером. І хоч незалежне моделювання покриття DVB-T2 свідчить зовсім про інше - офіційних досліджень ніхто не проводив. До Зеонбуду є й ряд інших претензій. Не сильно задоволені ним телеканали, котрі не в захваті від тарифів провайдера. Національна рада з ТРМ, ледь не з першого свого дня в теперішньому складі, зайняла чітку позицію проти Зеонбуду. Дозволю собі припустити, що і телеканали, і регулятор не проти усунути Зеонбуд з ринку. Про плани «покінчити» з цифровим провайдером заявляв тоді ще член наглядової ради 5 каналу, а сьогодні міністр інформаційної політики Юрій Стець. Чи полишив він свій намір після переходу в міністерство невідомо, але така позиція як телеканалів так і регулюючих органів по відношенню до постачальника послуг не може не гальмувати перехід до України до цифрового телебачення. Адже як можна вимикати аналог, коли той хто забезпечує цифрове розповсюдження телесигналу перебуває в підвішеному стані і не сьогодні так завтра може згорнути діяльність? Тому смію висловити думку, що яким би не було покриття DVB-T2, його ніколи не визнають задовільним, поки питання провайдера не буде вирішено. Чи винен сам Зеонбуд в зриві переходу до цифрового ТБ? Скажемо так: він не без гріха. Наприклад йому в вину можна поставити недостатню поінформованість населення щодо цифрового ТБ, а також сумновідоме кодування сигналу. Згідно з умовами ліцензій телеканали, які потрапили в ефірну цифру, повинні були безкоштовно транслювати в ефірі інформаційні ролики Зеонбуду про перехід на цифрове телебачення. Зеонбуд же, ледь не з першого дня роботи, прагнув вийти за рамки звичайної «прокладки» між телеканалами і вежами КРРТ, та стати оператором платного телебачення. Звідси і згадане вже кодування сигналу, введення якого прикривали турботою про телеглядачів, а насправді обмежували доступ на ринок виробників обладнання для прийому DVB-T2. Ролики від Зеонбуду, які мали бути інформаційними, були цілком собі рекламними і не доносили до телеглядача головного — мети переходу на цифрове телебачення. Дивлячись ролик людина бачила, що є Зеонбуд, є 32 канали, які Зеонбуд транслює безкоштовно і є телетюнер за 500-700 гривень, який треба придбати, але не розуміла навіщо та цифра їй потрібна, та ще й за такі гроші. Недостатня, а по-факту майже відсутня, інформаційна кампанія і монополізація ринку приймального обладнання двома виробниками, зіграли мабуть головну роль в тому, що населення не має засобів для перегляду цифрового телебачення. Цю обставину також називають причиною провалу українських зобов’язань. Якщо бути об’єктивним - то не можна не визнати, що Зеонбуд - це помилка. З іншої сторони саме ця компанія в короткі терміни розгорнула працездатну цифрову телемережу загальнонаціонального масштабу. Але через власні амбіції Зеонбуд став власником дорогої іграшки, яка на сучасних умовах не задовольняє нікого, а Україна втратила дорогоцінний час. З іншої сторони регулюючі органи, ні в минулі роки, ні тепер, не приділяли достатньо уваги питанню переходу на цифру та інформування населення щодо цього. Всі бачили "Інформаційні" ролики Зеонбуду, знали про його високі тарифи та можливі білі плями в покритті, але ніхто так і не спромігся на дієве рішення, яке б змогло змінити ситуацію. За рік, що минув можна було провести хоча б нормальну роз’яснювальну роботу серед населення. Не провели. Натомість тепер ми чекаємо можливих заяв про зрив термінів відключення аналогового телебачення.