22 червня минуло 75-років від вторгнення німецьких військ в Радянський Союз і початку війни, яку радянська історіографія та пропаганда згодом охрестили Великою Вітчизняною. З нагоди цієї дати одна з найбільших польських газет Rzeczpospolita опублікувала статтю в якій піднімає питання чи справді напад Гітлера на СРСР був нічим не спровокованою агресією. notatnyk.org пропонує вам переклад згаданої статті на українську мову.

 

Paweł Łepkowski | 25-06-2016 | Rzeczpospolita

Цими днями минула 75-та річниця нападу на СРСР. Варто звернути увагу на цю дату і обміркувати, що спонукало Адольфа Гітлера до прийняття такого ризикованого рішення, яке в результаті спричинило до краху Третього Рейху.

Радянська історіографія представляла вторгнення 22 червня 1941 року як нічим не спровокований акт агресії проти держави, що керувалася виключно мирною політикою. В 1977 році уряд СРСР навіть видав спеціальну інструкцію, котрою визначався спосіб зображення причин вибуху Великої Вітчизняної Війни. Погляд, який пропагувався радянськими істориками, ніби Йосип Сталін не планував атакувати Німеччину, а Гітлер не був спровокований до розв’язання упереджувальної війни, заперечують однак особисті документи, зізнання свідків і статистичні дані, котрі вказують на наступальний характер радянських військ.
В 1933 році чисельність Червоної Армії становила 885 тисяч солдатів, чотирма роками пізніше їх кількість перевищила 1,4 млн., в 1939 році в лавах ЧА служило вже 2,1 млн. людей, а в червні 1941 року — майже 5 мільйонів, тобто на 1,4 млн. більше ніж в Вермахті.


В 1941 році радянські військові видатки поглинали аж 46,3% бюджету країни. Понад 23 мільйони людей працювали в військовій промисловості. Такі цифри очевидно вказували на те, що СРСР готується до масштабного вторгнення на Захід.

Всередині 1941 року радянська авіація нараховувала понад 23 тис. бойових літаків, тобто аж в дев’ять разів більше ніж Люфтваффе, яке мало в своєму розпорядженні 2510 машин. Також з точки зору танкових військ німці були незрівнянно слабші від росіян. В 1941 році 25 танкових корпусів Червоної Армії налічували 24 тис. танків і самохідних гармат. Тим часом Вермахт розпоряджався ледве 3648 такими машинами, при чому Червона Армія мала аж 1861 сучасний танк Т-34, тоді як Вермахт не володів жодним танком такого класу.

Німецький історик Вернер Мазер і російський письменник Віктор Суворов вказують також на промову, яку 5 травня 1941 року Сталін виголосив до найближчого оточення і командування Червоної Армії: «Зараз, коли ми як слід озброїли нашу армію технікою для сучасного бою, треба перейти від оборони до атаки». В травні 1941 року німецька військова розвідка доповідала, що розташування радянських військ вздовж демаркаційної лінії з Німеччиною очевидно вказує на підготовку Червоної Армії до масштабного наступу на Захід. Від Балтики до Чорного моря росіяни розташували 11 армій поділених на п’ять фронтів під командуванням генералів: Попова, Кузнецова, Павлова, Кирпоноса і Тюленєва. Тим часом до командування Генерального Оперативного Штабу збройних сил СРСР потрапив лист генерала Георгія Жукова, в якому керівник Штабу підкреслював необхідність ліквідації основних німецьких сил, сконцентрованих на південь від Дембліна, а також створення оборонного фронту на лінії від Остроленки до Ополя. Характерно, що 29 травня 1941 р., менш ніж за 24 дні до німецького вторгнення в СРСР, московське військове видавництво випустило для офіцерів і нижчого командного складу Червоної Армії 108-сторінковий «Короткий російсько-німецький військовий розмовник для допитів німецьких солдат і цивільних осіб після атаки на Рейх». Сам факт друку цієї книжки, під такою промовистою назвою, доводить, що всупереч думці радянських істориків, напад на СРСР міг мати превентивний характер.

 

Rzeczpospolita