В 2016 році прогнозується незначне зростання економіки України після глибокого падіння в попередні два роки. Поки неможливо точно прогнозувати перспективи української економіки, адже вони залежать від багатьох зовнішніх чинників, особливо від ситуації в зоні АТО, але немало західних експертів та інвесторів позитивно оцінюють можливість відновлення та розвитку економіки нашої країни. notatnyk.org пропонує вашій увазі переклад статті журналіста-міжнародника Джеймса Брука на сайті аналітичного центру Atlantic Council, в якій автор розглядає Захід України як місце, де може розпочатися українське економічне диво.

 

James Brooke | 25.01.2016 | Atlantic Council

Трамвай "Електрон" на зупинці Площа Франка у Львові 24.08.2013. Джерело: Creative Commons/Buka.

Що спільного між прибережною зоною Китаю, Північною Мексикою і Західною Україною?
Після невдачі економічної моделі Маоїзму, у 1970-х роках, низькооплачуваний Китай почав процвітати. Економічний бум розпочався з східного узбережжя, регіону наближеного до тихоокеанських портів Канади і США та його доступу до гігантського ринку. Інший регіон із дешевою робочою силою — Північна Мексика, почав стрімко розвиватися після 1 січня 1994 року, із стартом Північноамериканської зони вільної торгівлі.
Як і ці дві країни, Україна збирається отримати вигоду від власної близькості до західних споживчих ринків, починаючи з найближчого до Європейського Союзу регіону. Малопомітним, на фоні сьогоднішніх новин про терористичні акти і падіння світових цін на нафту, було те, що Україна нещодавно отримала безмитний доступ до ЄС для багатьох видів власної продукції.
В минулому депресивний регіон на кордоні СРСР, Західна Україна прокинулася першого дня в цього року, щоб колись побачити свої заводи завантажені попитом 500 мільйонів споживачів Європейського Союзу. Західна Україна схожа на Північну Мексику: товари з українських підприємств можна доставляти на західні ринки автомобільними чи залізничними шляхами, а рівень оплати праці в Україні невисокий. В доларовому еквіваленті зарплата в Китаї вдвічі вища, в сусідній Польщі працівники отримують вже в п’ять раз більше, а зарплати в Німеччині, Франції та Італії переважають над українськими в 50 раз.
Без зайвого шуму, новаторські європейські виробники спокійно переводять виробництво у Західну Україну. Посол Канади в Україні Роман Ващук каже, що найбільший постачальник хокейних ключок в Канаді - виробляє їх на заводі в Західній Україні. Мова йде про Fischer — австрійського виробника спортивних товарів. Джефрі Пайєтт, посол США в Україні, який щойно повернувся зі Львова, розповідає про візит в Елекс, компанію з львівського технопарку, яка створює програмне забезпечення для голлівудських спецефектів та дивовижних вистав Cirque du Soleil.
Європейська Бізнес Асоціація України найбільше своє регіональне представництво розташувала у Львові, сьомому за величиною місті України, яке розташоване в західній частині держави. Зі штатом в 50 тисяч технічних працівників, Львів вже зараз будує свій другий технопарк. Інше західноукраїнське місто - Івано-Франківськ, також планує розпочати будівництво власного технопарку. Для порівняння у Києві, в центральній частині країни, ще нема жодного.
Європейських інвесторів в Західну Україну також закликала Самопоміч - провладна політична партія із значним впливом в регіоні.
Хоча Європейський Банк Реконструкції та Розвитку і відкрив офіс у Львові, проте це тільки офіс поза столицею. Європейські інвестиції в регіон сповільнюються через побоювання конфлікту на Сході України.
Але Львів, дивовижне місто, колишня частина Імперії Габсбургів, знаходиться за 1200 кілометрів і 14 годин їзди від Донецька, в минулому радянського промислового центру, окупованого зараз проросійськими силами. В американській термінології це можна було б проілюструвати страхом відкривати виробництво в Південному Орегоні через масові заворушення у Лос-Анджелосі, який знаходиться за 1200 км. південніше. Але, на жаль, саме зображення із зони військового конфлікту, хоч він зараз і ізольований на далекому Південному-Сході України, в даний час формують світовий погляд на цю країну.
Проте реальні новини з України в 2016 році повинні стосуватися бізнесу. В країні, схоже, настає поворотний момент після двох складних для економіки років: інвестиції, а отже і розвиток економіки, очікуються із Заходу.
Недоречно буде порівнювати бойовиків на сході України з партизанами південної Мексики чи сусідню Росію з Гватемалою. Проте економічні паралелі з Мексикою тут є. Український розвиток не розпочнеться з охопленого війною Сходу — там його не передбачається в короткій чи середньостроковій перспективі. Після всього, що відбулось, ці два сепаратистські регіони, Донецьк і Луганськ, втратили половину населення. Велику частину індустрії та інфраструктури зруйновано, а багато біженців не збираються повертатися назад. Важко уявити, що європейські та американські політичні лідери підуть до своїх виборців просити мільярди доларів платників податків для відновлення Східної України. Тим часом, у питанні відбудови окупованих територій, Кремль не демонструє наміру дотриматися висловленого Коліном Пауелом принципу: "Ви зруйнували це - ви це й відновлюйте". Через падіння цін на нафту до 1/4 від їх рівня 2014 року, російська економіка перебуває в кризі, а режим Владіміра Путіна став закритим та ізольованим.
Росія і Україна природно повинні бути економічними партнерами, так само як США з Канадою і очевидно, що російська та українська економіки знову зблизяться, але це відбудеться, ймовірно, не раніше 2020-х. Сьогодні економічні зв’язки між двома великими слов’янськими країнами — мінімальні. 1 січня, коли Захід відкрив свої двері для товарів з України, Кремль — навпаки закрив їх для майже всього українського експорту. Українці, які вирушають до Росії, особливо чоловіки, проходять посилену перевірку після прибуття. Це відбувається на фоні цьогорічного запровадження безвізового режиму між Україною і ЄС. Вже весною перші зелені паростки українського економічного відновлення найкраще будуть помітні в західній частині цієї країни і прийдуть вони туди із Заходу.

Джеймс Брук (James Brooke) багаторічний закордонний кореспондент та оглядач Kyiv Post

Оригінал статті англійською на сайті Atlantic Council