Львів — одне з найгарніших міст України і багато хто знає його старовинні будинки, затишні вулички, кав’ярні, якщо не особисто — то принаймні по фото. Я не часто пишу про Львів і ще рідше викладаю його знімки не лише на Нотатнику, але й на інших ресурсах. Просто нема сенсу. Львів — відомий, переходжений і перефотографований туристами сотні тисяч раз, тож блукаючи центром міста із фотоапаратом я навряд чи покажу комусь щось нове. Але Львів — це не лише центр. Львів — різний. По замовчуванню всі звикли, що він красивий, але все не так просто. Щоб зрозуміти, який Львів насправді не достатньо приїхати сюди на вихідні. Іноді навіть недостатньо жити тут. Потрібно бачити та порівнювати з іншими містами країни чи планети, тоді поступово з’являється розуміння справжньої цінності Львова для себе особисто. Я люблю це місто. Люблю не тільки розтиражовані образи давніх кам’яниць, але й багато місцин, куди туристів зазвичай не водять. Сьогодні одне з таких місць я вам покажу. Для цього я камеру і погуляв в районі Промислової вулиці та околиць. В галереї різне: і прекрасне і руїни, які теж в чомусь доповнюють образ цього міста. Не знаю, якщо буде натхнення — можливо продовжу, адже є ряд місць, які у Львові мені подобаються значно більше.

Сучасний Брест — це обласний центр Брестської області. Найменший обласний центр Білорусі. З Україною місто тісно пов’язує ряд історичних подій. Наприклад в 1596 році тут була укладена Берестейська унія, від якої веде свій відлік Греко-католицька церква. В 1918 році в Бресті підписали Брест-Литовський мирний договір. Перший мирний договір у Першій Світовій війні, за умовами якого УНР отримала міжнародне визнання як незалежна держава. Важливе значення Брест має і в історії Другої Світової війни. Але про це пізніше.

В цьогорічних мандрах Україною Миколаїв став першою зупинкою на моєму шляху. Початковий план передбачав зробити відправною точкою подорожі Херсон, але ще під час минулорічної поїздки в Одесу один приятель активно агітував мене відвідати і це місто по-сусідству. Тоді це було не реально з точки зору гострого дефіциту часу, тож цього року озброївшись принципом чим більше — тим краще, я ненадовго зазирнув і в Миколаїв.

Виникло в мене раптове бажання розповісти вам про Вінницю. Якось так вийшло, що їздив я туди майже два місяці тому і відновити в пам’яті багато нюансів цієї подорожі вже не вдасться, тому я вирішив розділити цей пост на кілька окремих галерей з фотографіями, не коментуючи окремо кожну із них. Проте декілька слів про місто все ж спробую сказати.