Місто Буськ, якщо розглядати його на карті - це звичайний районний центр, 51 км. на північний-схід від Львова. Десь так воно і є. Але тільки у випадку якщо дивитися на Буськ, лише як на точку на папері, або населений пункт, що проноситься за вікном автомобіля під час руху трасою Київ-Чоп. Насправді це місто з давньою та багатою історією і великою кількістю пам’яток. Так, багато в чому - Буськ типовий районний центр на Західній Україні, але він безперечно вартий того, щоб познайомитися з ним ближче.

Мій останній візит в Буськ мав не меті вирішення однієї особистої справи в одній державній установі. Це був понеділок, 15-те липня, і установа зустріла мене графіком роботи, де було написано, що понеділок вихідний. Довго злитися за власну необачність я на себе не міг і щоб поїздка не була зовсім марною, я вирішив трохи прогулятися містом неподалік якого виріс, тому з певною натяжкою можу назвати його рідним.

Чим відомий Буськ? Місто дуже старовинне, старіше чим Львів. Перша письмова згадка про Буськ датується 1097 роком, тобто в 1997 в місті святкували 900-річний ювілей. На згадку про це залишилась назва однієї з міських площ - площа 900-річчя Буська, де знаходиться міська ратуша, ось такі знаки, які ще іноді зустрічаються на вулицях:

а також монумент "Ангел-хоронитель Буська", на площі Ринок.

В загальному площа Ринок, як і саме місто, знаходиться в доволі чистому стані, але спільна для багатьох українських міст потреба в ремонті будівель та пам’ятників назріла також тут. І хоч в порівнянні з іншими райцентрами у Буську все ще не так погано, але в очі кидаються об’єкти, які в першу чергу слід привести в порядок. Наприклад, згаданий вже монумент Ангела-хоронителя. Його підніжжя знаходиться в жахливому вигляді:

Старі будинки теж не в ідеальному:

Хоча більшість доволі доглянуті:

Але це сумні реалії, від яких нам не втекти і чи в силах одного маленького міста щось змінити? Гадаю в тій чи іншій мірі так. Наприклад, дороги в Буську відчутно кращі ніж в Яворові або Жовкві. Місто, в порівнянні з тим же Яворовом можна вважати чистим та доглянутим і не хотілось би акцентувати на недоліках, але воно якось само виходить.

На фото підніжжя ще одного пам’ятника - Монумента Незалежності. Складається враження, що підніжжя пам’ятників в Буську це серйозна проблема, яку місто не в змозі подолати самостійно. Може так воно і є. До речі ось і сам Монумент Незалежності:

Його особливість в тому, що це перший пам’ятник Незалежності, який було споруджено в Україні. І якщо я не помиляюсь, звели буський монумент в 1992 році. Від його підніжжя відкривається дуже красивий вид з куполом церкви Св. апостолів Петра і Павла на горизонті:

Сам Майдан Незалежності, де стоїть монумент, виглядає так

Церква, купол якої ви бачили знаходиться неподалік - на площі 900-річчя Буська:

Зводили храм у 1994-1998 роках. Стоїть він поруч з міською ратушею, зведеною в 1999 році:

Будівля, на мою думку, дуже красива. А ще особлива тим, що це остання ратуша збудована в Україні в ХХ столітті. Також, цього разу сюрпризом для мене став годинник на вежі. Не зважаючи на те, що він запізнювався на 5-хвилин - 13:00 було "відбито" вчасно. Тобто, коли годинник на ратуші показував 12:55 (на моєму була 13-та) з вежі зазвучала мелодія на пісню Миколи Гнатюка "Час рікою пливе". Такий алярм виявився доволі неочікуваним, але по-своєму наповненим змістом: за кілька кроків від Ратуші протікає річка Західний Буг, але про неї трохи нижче. Поки буквально ще два слова про храми: в Буську їх багато - майже всі є надзвичайно красивими пам’ятниками архітектури. Але на моєму шляху, окрім церкви Петра і Павла трапились тільки два. Це церква Святого Миколая:

і Костел Св. Станіслава, пройти до якого можна через подвір’я міліції:

Та справжньою прикрасою Буська є парк імені Івана Франка - пам’ятка садово-паркового мистецтва XVII століття. Через парк протікає річка Західний Буг, також на його території знаходиться палац графа Бадені. в який я не ходив, а ось по берегах Бугу погуляв до схочу:

В парку через річку збудовано простий металевий міст, який не зважаючи на свою простоту дуже непогано вписується в ландшафт:

Через Буськ тече не тільки Західний Буг, але й його притоки. Одна з них Полтва, загнана свого часу львів’янами під землю, до Буська доносить свої води у всій, так би мовити, красі і ароматі:

Ніколи не помічав, щоб Полтва в Буську пахла, але в той день таки пахла. Не дуже сильно і не дуже приємно.

Вище отвір в мості через Полтву, закритий решіткою. Кілька років тому на таких отворах решіток не було і комунальники скидали в нещасну річку дрібне сміття та пісок з тротуару. Чи зараз так роблять не знаю. Також мені не пощастило побачити автомобіль, який ще в 2011 використовували для прибирання міста. Можливо тепер і не використовують:

От так, на мосту через Полтву закінчилась моя прогулянка Буськом і я вирушив до Львова із зупинкою на інопланетних колах в Цеперові. За два роки, які минули з моменту моєї останньої прогулянки містом, Буськ відчутно змінився і залишив враження, що змінився на краще. Місто однозначно варто відвідати, особливо, якщо ваш маршрут проходить повз, трасою Київ-Чоп. Заверніть на годинку-другу, не пошкодуєте. Це я вам гарантую.