Яворів - це старовинне місто, районний центр Львівської області, що розташоване в 50-ти кілометрах на захід від Львова. Якщо вірити Вікіпедії, то в Яворів я потрапив невдовзі після дня міста, адже перша письмова згадка про нього датується 24 червня 1376 року. Дійсно місто дуже старовинне і подорож обіцяла залишити багато вражень від відвідин міста. Зрештою так і сталося.

Моя маршрутка їхала в центр міста, тому я вирішив не виходити на автостанції, а почати знайомство з Яворовом безпосередньо з центру, тим більше, що Автостанція якось не надихала на плідне знайомство. Самостійне орієнтування в незнайомому місті ніколи не обходилося для мене без того щоб не заблукати. Та оскільки заблукати в Яворові майже ніде, то я просто вийшов трохи раніше, не доїхавши до центру одну зупинку. Навіть не знаю, з чого почати свою розповідь про побачене в місті. Почну з чогось красивого. Озеро на світлині нижче (клікніть для збільшення), знаходиться недалеко від місця, де я вперше ступив на яворівську землю. Природа на яворівщині дуже гарна:

це я помітив, ще по-дорозі в місто, але сам Яворів спочатку розчарував занедбаністю, поганими дорогами та брудними вулицями.

На світлині вище - типовий стан яворівських доріг. Стан типовий для всієї України, хоча в деяких містах дороги все ж кращі. Та рухаємося далі. Недалеко від побаченого мною озера знаходиться красива церква:

Якщо не помиляюсь - це Греко-католицький храм Святого Юра, дуже велична і красива споруда, зведена згідно Вікіпедії у 1899-1902 роках, на місці старого дерев’яного храму. На подвір’ї церкви знаходиться дерев’яна дзвіниця 1764 року. До речі, ось вона:

Ще одна церква з дерев’яною дзвіницею знаходиться неподалік храму Св. Юра, поруч з районною лікарнею, але я так і не зміг дізнатись, що це за храм, тому просто пропоную вашій увазі кілька його знімків:

На територію лікарні я забрів випадково, бажаючи сфотографувати цю статую, все ще гадаючи, що це церковне подвір’я:

В тому, що я знаходжусь поруч з лікарнею у мене до останнього були сумніви, навіть не зважаючи на машини швидкої допомоги:

Та вивіска на стіні не залишила жодних сумнівів - це, без перебільшення, аварійне приміщення справді Яворівська центральна районна лікарня:

Не знаю як там в середині, але зовнішній стан лікарні викликав у мене легенький шок. Будівля просто сиплеться на очах, та відповідний значок поруч із заземленням намалювати не забули:

Таке "графіті" на стінах я бачу в перше, але воно дозволило впевнитись - будинок заземлений. Також на території лікарні є невеличке "красиве" озеро:

а неподалік нього туалет з відповідними буквами, для поділу по гендерних ознаках. А так виглядає дитяче відділення:

Я не знаю, чи після цього можна щось говорити про наявність в Україні системи охорони здоров’я. Доцільніше, мабуть, про ступінь її відсутності в певних місцях. Чесно кажучи в першу годину Яворів мене переважно розчаровував і в якийсь момент здавалося, що вже нічого не покращить враження від міста, а об’єкти на кшталт цього:

лише веселили оригінальністю розміщення. Я завжди був прихильником введення дозвільної системи на встановлення супутникових антен, оскільки переконаний, що часто вони псують собою вигляд будівель, а іноді просто небезпечні для самої споруди:

цілком реальний Variant, що ця халабудка завалиться під вагою тарілки.

 

Враження про те, що Яворів брудне місто у мене так і не змінились до кінця подорожі і побачивши вже достатньо місцевих вуличок, я вирішив, що ця реклама досить актуальна для міста в цілому:

А що? Може воно дійсно так: зранку брудно, а ввечері?

 

Чимось іншим як "геніальним" проявом патріотизму я цю кулю вважати не можу. На ній по колу написано: "Держава, горде ім’я якій Україна, є і буде вічно", а завершується це, втім як і починається картою України:

Не подумайте, що я маю щось проти України чи ідеї висловити свої почуття до держави у монументі, але як на мене виглядає твердження про вічну Україну на такому тлі якось похмуро. Йдемо далі. Ще одна типова вуличка:

 

Телемайстерня. На жаль вже колишня:

 

Сучасна будівля Служби зайнятості:

А навпроти неї... Хм... Будівля:

 

Пожежна частина:

Завжди вважав, що в МНС працюють талановиті креативщики:

мені завжди подобалися їхні плакати.

Біля пожежної частини я вже збирався повертати назад, але все ж вирішив пройтись ще трохи далі. Так почалася друга частина моєї мандрівки Яворовом, яка виявилася дуже багатою на позитивні емоції та залишила по собі бажання повернутися у Яворів ще.

 

Це будівля районного будинку культури "Сокіл", а недалеко від неї пам’ятник Михайлу Вербицькому:

Ось він, центр Яворова!

 

Так це теж в центрі, відразу навпроти пам’ятника Вербицькому. А в кількох кроках від нього - як я розумію головна площа міста:

з маленькими симпатичними будиночками:

і з будівлею Народного дому:

який судячи по цій табличці цьогоріч капітально відремонтували:

Та його зовнішній вигляд змушує дещо в цьому засумніватись. В приміщенні Народного дому знаходиться Центральна районна бібліотека:

і редакція тижневика "Яворівський голос":

а також меморіальна дошка на стіні, стан якої теж не свідчить на користь ремонту:

 

По сусідству - пам’ятник Андрею Шептицькому:

 

В центрі площі знаходиться красивий пам’ятник Кобзареві:

Не часто побачиш Шевченка не в образі старезного дідугана.

 

А ще на площі є вхід на продуктовий ринок, перед яким осередок стихійної торгівлі:

 

Частина ринку крита:

решта - звичайний базарчик під відкритим небом.

 

А це міська рада:

Трохи скромно, навіть як для райцентру. Поруч з мерією знаходить римо-католицький костел Святих апостолів Петра і Павла. З дозволу двох служок, які підстригали газон я пройшовся по цьому самому газоні, щоб зробити знімок статуї Папи Римського Івана Павла ІІ:

 

Спочатку я подумав, що будівля навпроти костелу - це міська ратуша:

Воно наче і так, але судячи по вивісці - це міська школа №2.

 

А це красиве, доглянуте приміщення - Яворівська гімназія імені Осипа Маковея.

 

Ще трішки типових яворівських доріг.

 

Поляки? Сумніваюсь. Як і багато жителів прикордоння, тут їздять на пригнаних з Польщі машинах. Там вони відчутно дешевші.

 

Будівля Історико-етнографічного музею. На жаль, там була обідня перерва.

 

А в цьому приміщенні знаходиться редакція газети "Яворівщина". Будинок красивий, але потребує ремонту. Яворів стоїть на берегах річки Шкло, так що це певно її набережна:

Дуже красиве місце. В якийсь момент може здатися, що лише заради нього варто приїхати в Яворів. Не лише, але заради нього теж.

 

Є в Яворові і стадіон. Імені Євгена Смука:

Частину стадіону займає промисловий ринок, решту - футбольне поле:

і, звісно ж, трибуни:

 

Траплялися мені по-дорозі красиві будинки:

і не дуже:

Та загалом Яворів залишив купу позитивних спогадів, розбавлених розчаруванням від неприбраних вулиць та недоглянутих будинків. У міста, як на мене величезний, нереалізований туристичний потенціал, для застосування якого потрібно лише трохи підремонтувати будинки та прибрати вулиці. Можна було б згадати і про якість дорожнього покриття, але це загальноукраїнська проблема вирішувати яку слід точно не у Яворові. Саме місто дуже красиве, з великою кількістю архітектурних пам’яток, яке має всі шанси із занедбаної провінції перетворитися на осередок місцевого і міжнародного туризму. В будь-якому випадку їдучи на екскурсію до Львова не обмежуйтесь лише містом Лева - навколо нього є багато цікавих місцин куди варто зазирнути.