Intro

З Республікою Білорусь Україну пов’язує чимало. Окрім сусідства через кордон, наші народи дуже близькі культурно, традиціями, мови якими ми розмовляємо дуже схожі, а ще ми маємо тривалу спільну історію, чорною сторінкою якої був Радянський Союз. До речі, саме білоруська є найближчою до української слов’янською мовою, але про мови якими ми розмовляємо трохи згодом.

Мушу бачити

Білорусь для мене цікава країна в багатьох аспектах. Значною мірою цікава як недалеке місце на глобусі, куди нескладно добратися і на яке хочеться подивитися. Є ще білоруська мова, музика і реалії сучасної Білорусі як де-юре незалежної держави, а де-факто її статус іноді викликає сумніви. Білорусь — це остання диктатура в Європі*, що теж надзвичайно цікаво. Не можливо також не звернути уваги на те, що Республіка Білорусь імені Лукашенко О. Г. є своєрідною "землею обітованою" для совків всього СНД. Це місце, яке вони описують як край ідеального порядку, де працюють всі заводи, на прилавках смачна і натуральна їжа, навкруги російська мова і панує соціалізм. Ще Білорусь хвалять за рівні дороги. Істина всього цього десь збоку. Якщо поверхневого ознайомлення з місцевими новинами достатньо щоб зрозуміти, що хвалені заводи поступово переходять на триденний графік роботи, девальвація національної валюти процес вже давно перманентний, з безробітних почали брати податок на безробіття, а відсутність зовнішніх позик не більше ніж красивий міф — то дороги і "порядок" треба бачити. Єдине, що не викликало сумнівів — російська мова навкруги.

* - ми ж не вважаємо Росію європейською країною?

Дорога

Приїхати в Білорусь для українця нескладно. Це недалеко, через кордон пускають як по закордонних так і по внутрішніх паспортах, і туди регулярно ходить якийсь транспорт. В моєму випадку "якимось транспортом" був досить комфортний МАЗ сполученням Львів-Брест. Квиток зі Львова обійшовся мені в 262 гривні 50 копійок. Відправляється автобус з автовокзалу Північний щодня о 8:30 ранку. В Брест прибуває вже ближче до 18:00.

В салоні автобуса висить роздрукований перелік продуктів які не можна ввозити на територію мутного союзу, до таких належать всі продукти тваринного походження, і інформація про штрафи за безквитковий проїзд та місце знаходження книги скарг.

Дорогою автобус робить кілька зупинок: в Червонограді, Нововолинську, Володимирі-Волинському, Любомлі та Шацьку. Водій охоче підбирає та підвозить пасажирів, прекрасно знає ціни в гривнях і навіть може трохи говорити українською. Ближче до кордону з’явилася опція розрахунку білоруськими рублями, але назвати ціну з ходу наш водій не міг, пасажири очікували конвертації гривня-зайчик.

На територію Білорусі автобус в’їжджає через пункт пропуску Томашоўка. З української сторони це звичайний КПП серед лісу, де вже перестають працювати українські мобільні оператори, в білорусів — справжній контрольно-пропускний пункт. Для перетину кордону знадобилося трохи менше години. Українські прикордонники не проводили огляду взагалі, білоруси ж оглядали речі доволі поверхнево. Від "бувалих" вдалося почути, що це не характерно для цього пункту пропуску, зазвичай перевіряють детальніше.

З пункту пропуску Томашоўка наш автобус виїхав на ідеальну білоруську дорогу... Wait! Чому ж тоді трясе? Треба віддати належне — дороги в Білорусі справді відчутно кращі, але ідеальними їх назвати важко. Зрештою шлях P94, яким ми їхали, в той час ремонтувався, тож в майбутньому мав би стати рівнішим.

Ще однією цікавинкою даної мандрівки було те, що ніхто не спитав мій квиток при посадці, зате на в’їзді в Брест до автобуса зайшли контролери і стали перевіряти наявність квитків в пасажирів. Також цікаво було слухати як якийсь білорус хотів повернути до реальності совкову бабулю з Херсона, котра на весь автобус розповідала як добре жити в Білорусі. Але навіть пропозиція сходити з середньою білоруською зарплатою в магазин не переконала бабцю, що не все так райдужно в цій прекрасній країні.

Частина 2: Мобільний зв’язок, гроші, ціни >>

Частина 3.0: Клейники, готель>>