Чудове місто на півдні України, для знайомства з яким у мене було катастрофічно мало часу. Я ніколи не був в Одесі раніше, тож щоб не гаяти час та побачити більше, цікавіше і швидше — я скористався маршрутом, який на моє прохання написав добре знайомий з Одесою приятель.

Панорама причалу на Морському вокзалі (натисніть для збільшення)

Якщо Одеса для вас незнайоме місто, але у вас є хоча б п’ять годин вільного часу — рекомендую пройти тим же шляхом, яким 4 жовтня проходив і я. Оглянути все не зможете, одного дня для цього замало, але те, що точно треба побачити не пропустите.

Отож, шлях починається від Залізничного вокзалу, звідки потрібно вийти на вулицю Пушкінську. Можна рухатися і Рішельєвською, але я йшов Пушкінською. З Пушкінської повертаємо ліворуч на Дерибасівську і пройшовши її до кінця можна вийдемо до Пасажу, Соборної площі з Преображенським собором і Міського парку. В цьому місці я трохи заблукав, але швидко знайшовся.

Площа перед Одеським оперним театром

Від Міського парку шлях лежить назад по Дерибасівській до перехрестя з Рішельєською. Звертаємо на Рішельєвську і виходимо до Оперного теартру.

Приморський бульвар

Прогулявшись біля Опери виходимо на Приморський бульвар і рухаємося до пам’ятника Дюку, який стоїть навпроти всім відомих Потьомкінських сходів. В цьому місці краще скористатися картою, бо можна проскочити необхідний поворот.

Оперний театр

Від пам’ятника Дюку спускаємося Потьомкінськими сходами до Морського вокзалу. Праворуч від сходів є підземний перехід, який важко зауважити, тому люди іноді перебігають дорогу в не передбаченому місці. Після огляду Морського вокзалу, повертаємось до підніжжя сходів і навіть якщо не лінь підніматися, сідаємо в фунікулер (3 грн.), тому що це цікаво. У Львові, наприклад, таких розваг нема.

Вид з кабіни фунікулера

Далі, рухаючись по Приморському бульвару можна вийти до Воронцовського палацу та пройтися по Тещиному мосту. Звідти вертаємось до Дюка, виходимо до Єкатерининської площі і вулицею Єкатериненською повертаємось до вокзалу.

Пам’ятник цариці Катерині ІІ

От і все. У мене на таку прогулянку пішло трохи більше чотирьох годин. Часу цілком вдосталь щоб повернутися на вокзал та встигнути на зворотній потяг до Львова.

Колонада поруч з Воронцовським палацом

Єдиним негативним враженням від подорожі в Одесу був незручний графік руху транспорту, який не дозволив затриматися в місті довше ніж на п’ять годин. Від міста, в цілому, суцільний позитив. Чисте, доглянуте, з багатою архітектурою — Одеса твердо переконує, що 12 годин дороги сюди були витрачені не марно. Також хочеться додати кілька слів щодо мовного питання. В минулі роки мені доводилося чути від знайомих, що одесити негативно реагували на українську мову, демонстративно вдаючи, що не розуміють її. Я ніколи не втомлюсь повторювати, що не можна ставити всіх в один ряд і узагальнювати. В принципі зустріти одесита, якому неприємна українська мова можна з таким же успіхом як і натрапити на львів’янина, котрий терпіти не може російської. Я весь день розмовляв в Одесі українською мовою, мені відповідали російською, але ніхто навіть не намагався натякнути, що не розуміє чи продемонструвати якесь несприйняття. Гадаєте мені пощастило? Я ж думаю, що навпаки — не щастило моїм друзям. Як я вже писав — не узагальнюйте. Люди різного характеру живуть всюди, а одесити загалом виявилися дуже привітними і гостинними.

Фотогалерея. Одеса