Чернівцями приємно і легко гуляти. Можна, звичайно, взяти карту чи записатися на екскурсію, а можна просто ходити вулицями навмання і отримувати від цього не менше задоволення. В історичній частині міста не просто гарно. Вся ця архітектурна краса скомпонована дуже гармонійно і важко знайти щось, що було б здатне цю гармонію порушити. В минулому записі я почав розповідати про свій візит в столицю Буковинського краю. Зараз хочу завершити оповідь і поділитися останніми знімками з тієї мандрівки.

В Чернівцях немає Площі Ринок. Площа, де розташована міська ратуша називається просто - Центральна площа, а на саму ратушу вказує знак зображений на фото вгорі. Цікавий цей вказівник тим, що до ратуші від нього метрів 30, потрібно лише дорогу перейти. Чернівецька ратуша, яку видно відразу, якщо повернути голову у напрямку показаному на знакові, збудована в 1847 році, через 17 років по завершенню будівництва львівської ратуші. І хоч Вікіпедія стверджує, що ратуша в Чернівцях - це типова будівля з високою баштою, це не так вже й важливо. Головне, що це красива будівля з вежею. Висота вежі теж не принципова. Думаю, що я нікого не здивую, якщо додам, що ратуша в Чернівцях і зараз використовується по прямому призначенню: в ній засідає міська рада.

Сама Центральна площа досить простора. Я не пам’ятаю назв всіх вулиць, які примикають до площі. Можу помилятися, але здається в Чернівцях вулиці носять досить незатійливі назви. Та ж Центральна площа, наприклад. Або вулиця Головна, що відходить від неї. Паралельно Головній, з іншого боку ратуші починається ще одна вуличка. Боюсь помилитися, але здається це вулиця Ольги Кобилянської.

Саме там, на розі з Центральною площею знаходиться будинок, який мені найбільше сподобався в Чернівцях.

Далі, по цій же вулиці розмістилась Львівська майстерня шоколаду,

піцерія, де мені другу піцу дали безкоштовно в дарунок і ось така от карета.

Пропоную ще ненадовго повернутися до площі Центральної. На куті з невідомою мені вулицею там стоїть ось такий симпатичний будинок,

А навпроти ратуші - пам’ятник Тарасові Шевченку

Сам пам’ятник нічим особливим, як на мене не вирізняється, але за ним знаходиться невеликий фонтан

Фонтан займає майже всю ширину площі позаду пам’ятника, а вода у ньому спадаючи утворює арки

Також в фонані банні процедури приймали голуби. Виглядало дуже цікаво і трохи навіть кумедно.

Реклама на Центральній площі

Будинок-корабель. Знаходиться на Головній вулиці

Театральна площа

Підозрюю, що ця інсталяція повинна означати Україну в ЄС. Навіть не знаю, якось воно більше на лавку в рамці схоже.

Музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

В цій статті мені чомусь важко уникати повторень і не згадувати постійно, що Чернівці гарне місто. Впевнений, що ви і так це вже зрозуміли. Там є багато чого цікавого, на що обов’язково варто подивитися. Наприклад, резиденція митрополитів Буковини і Далмації про яку я згадував в попередньому пості і якій присвячено окремий пост в цьому блозі. Також в Чернівцях є єдиний в Україні пам’ятник цісарю Австро-Угорської імперії Францу Йосифу

Є в Чернівцях і танк на постаменті. Стоїть він на вулиці Гагаріна

Монумент Слави. Фото не вдалось

Цікаві опори ліній електропередач і вуличного освітлення

Кнопки світлофорів. Відголос радянського минулого

Ще один гість з минулого - тролейбус.

В місті не все ідеально. Є красива архітектура, яка

поєднується з таким,

таким

чи навіть таким.

Не ідеальні дороги,

але відверто поганих мало.

Та хорошого в Чернівцях значно більше.

Допущу ще одне повторення, але навіть сучасні будови не порушують гармонійності архітектурного планування міста

Якими б дивними ці будови не були

В Чернівцях трапляються цікаві пам’ятники

Та на першому місці тут пам’ятки, які несуть в собі частину багатої історії міста

На цьому б завершити, написавши кілька слів про Чернівці у підсумок, але не буду. Чернівці - це місто, яке варто не тільки відвідати. Це місто - в яке треба приїздити постійно. Тож, маю надію, що далі буде...