В Чернівці я їздив ще 17 травня, але в силу різних обставин помножених на лінь, з дня на день відкладав написання цього поста. Так минуло більше місяця. Багато чого за цей час сталося, щось забулося, але залишилися фото, які завжди здатні освіжити спогади. Перш за все хочу відзначити, що ще гуляючи чернівецькими вуличками я розумів - мені не під силу буде відразу сформувати стійке враження про місто і тим більше поділитися ним в Нотатнику. Однієї поїздки для цього замало, тому в планах у мене через якийсь проміжок часу знову навідатися до столиці Буковини. А всьому виною враження. Їх було стільки, що не знаєш навіть з якої сторони почати розповідати про місто, не те щоб сформувати про нього чітку думку засновану на перевагах та недоліках Чернівців як населеного пункту. Та все ж Чернівці прекрасні і про це мова піде далі.

До багатьох міст я зазвичай добираюсь залізницею. Ну хоча б тому, що це зручно. І Чернівці не стали винятком - воротами в місто для мене став Залізничний вокзал

Вокзал в Чернівцях як споруда архітектурна - гарний. Щоб не перевантажувати цей пост знімками конкретних будівель - деякі фото винесені в окремі статті. Про залізничні ворота міста детальніше читайте в нотатці «Вокзал Чернівці». З архітектурної точки зору Чернівці дуже привабливе місто, яке славиться своїми архітектурними ансамблями. Колись давно, коли мені рекомендували відвідати столицю Буковини, - її порівнювали зі Львовом. Не можу сказати наскільки доречним є це порівняння, і хоч весь день проведений в Чернівцях я мимоволі шукав спільні та відмінні риси між містом на Пруті та містом над Полтвою, але мені буде складно навести конкретні приклади спільного та відмінного між Чернівцями та Львовом.

В Чернівцях гарно. В місті багата архітектура, але це не Львів. Втім, Львів - це теж не Чернівці. І на такому висновку можна в даний момент зупинитися, адже обидва міста дивовижно красиві і обидва - настільки ж схожі, наскільки й відмінні між собою.

Як я вже писав вище - мені важко зараз якось конкретно описати Чернівці, адже воно належить до типу міст з якими познайомитися в ході короткого візиту просто неможливо, тому туди обов’язково потрібно їхати ще. І бажано не один раз.

Весь день мого перебування в місті я присвятив прогулянці його історичною частиною. Роздивлявся, робив знімки і просто насолоджувався сонячним днем проведеним в прекрасному українському місті, серед старих будинків і вузьких, замощених бруківкою вуличок.

До речі бруківка - це одна з тих спільних рис, які ріднять Чернівці зі Львовом. Проте останніми роками у Львові активно ремонтуються вулиці в центральній частині міста. На чернівецькі вулички ремонтні бригади навідуються не так активно, тому вони перебувають в гіршому ніж у Львові стані. Не катастрофічно, але в Чернівцях бруківка на багатьох вулицях так і проситься, щоб її перемостили. Ну, головне, щоб не закатали в асфальт, як це любили робити в радянські часи.

Першим цікавим об’єктом, який трапився на моєму шляху чернівецькими вулицями був фонтан на світлині нижче.

Фонтан знаходиться на одній із площ, куди я потрапив по дорозі від вокзалу, і з однієї сторони оточений чимось схожим на арку.

Не знаю як воно правильно називається. Головне, що красиво :) Там же, неподалік, встановлено меморіальну таблицю в пам’ять про євреїв, в’язнів чернівецького гетто.

Колись, люди близькі до телекомунікаційного бізнесу, казали мені, що в центральній частині Чернівців нема кабельного телебачення. Схильний цьому вірити, хоч і не впевнений на 100%. У Львові кабельне телебачення як і інтернет в старому місті розкинуті по горищах будинків, з натягнутими між будинками кабелями. Не знаю наскільки чернівецький варіант з розміщенням комутаторів для доступу в інтернет на стовпах кращий. Можливо просто будинки менше страждають. Хоч і не факт

Ще одна річ на яку постійно доводилось звертати увагу в Чернівцях - це велика кількість собак на вулицях.

В основному ці пси були бродячими

А ось деталь, яка просто тішила око - в центрі Чернівців практично відсутня вулична реклама. Ні бігбордів, ні сітілайтів, ні банерів на стінах. Цього просто нема і це супер. Та повернемось до архітектури. Чернівці - це архітектурна перлина України і особливе місце в міській архітектурі займають ансамблі. Хочу звернути особливу увагу на один: Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації

Цей дивовижний комплекс будівель було зведено в другій половині ХІХ століття як резиденцію для православних митрополитів. Сьогодні тут розміщується один із корпусів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Детальніше про ансамбль резиденції митрополитів, а також більше фото ви зможете побачити в окремому пості: Чернівці. Резиденція митрополитів Буковини та Далмації. А я тим часом додам ще кілька світлин культових споруд, які мені пощастило побачити в Чернівцях. Одна з них - Свято-Миколаївський собор, зведений протягом 1927-1939 років.

Цей храм привертає увагу своїми оригінальними, крученими банями і спершу здається, що вони похилі. Хоча насправді це не так.

Успенська церква, збудована у 1821 році

Кафедральний собор Святого Духа.

Його будівництво розпочалося у 1844 році.

Освячено храм у 1864 році, а оздоблювальні роботи тривали до 1896 року

Костел Воздвиження Святого Хреста

Римокатолицька церква Найсвятішого Серця Ісуса.

Храм побудований у 1894 році. Радянська влада перетворила його в архів збудувавши при цьому поверхи всередині, таким чином майже повністю знищивши будівлю. Сьогодні храм не діючий. Зараз триває збір коштів на реконструкцію.

Собор преподобної Параскеви Сербської. Будівництво завершене у 1862 році.

Хотілось би на хвилинку відволіктись від архітектури і приділити увагу чомусь іншому. Наприклад воді. Через Чернівці протікає річка Прут.

Чернівчанам пощастило - річка не надто забруднена господарською діяльністю людини, і надто велика, щоб загнати її під землю.

В цьому дуже велика перевага Чернівців перед Львовом: місто стоїть на річці, а не над річкою.

Мені завжди подобалися набережні річок або озер і Прут в даному випадку не виняток.

Чернівцям справді дуже пощастило з річкою. А ще місту пощастило з тим, що радянська влада прийшла сюди лише в 1940 році, а повноправно закріпилась тільки після Другої Світової війни. Не відомо який вигляд мало б місто, якби більшовики розхазяйнувалися в ньому раніше. До 1940 року Чернівці перебували в складі Румунії. Я ніяким боком не вважаю, що це добре, адже місто українське, але СРСР це теж не подарунок долі.

До румунського кордону від Чернівців якихось 40 кілометрів. В місті прекрасно приймаються румунські радіостанції і телеканали. І я очікував, що буду чути румунську мову на вулиці. Але... Румунську я почув лише раз - коли гуляв подвір’ям резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Також бачив тільки один напис румунською на стіні будинку.

Натомість часто чув російську мову і бачив багато вивісок російською.

Та українська мова в місті все ж домінує. Мені дуже не хотілося ділити розповідь про Чернівці на частини, але вмістити таку кількість фотографій в один матеріал дуже складно. Іти шляхом відсіювання знімків я теж не хочу, тим більше, що в Чернівцях справді є на що подивитися. Тому зараз беру невелику паузу в своїй розповіді і представлю вашій увазі її продовження вже незабаром. Дочекайтесь :)