"Ми більше не будемо платити вам за антинауковий контент і не дозволимо монетизувати його за допомогою наших платформ" — саме так коротко можна переказати заяву Google зроблену в минулий четвер.

Уявіть собі, що ви інженер і перед вами стоїть завдання побудувати вежу для радіостанції. Для забезпечення кращого покриття — вежа має бути високою (понад 100 метрів), а також міцною, стійкою до погодних умов і довговічною. Який матеріал для будівництва ви оберете? А якщо вам скажуть, що антена — це по-суті дріт, який треба натягнути вертикально від підніжжя до вершини вежі, і при цьому конструкція проектованої вами вежі не повинна перетворитися на пастку для радіохвиль (клітка Фарадея)? Ваше рішення?

Вже зовсім скоро на цьому місці виросте непрохідний бар'єр, який майже на півстоліття розділить єдину націю. Але про це трохи згодом

Державний кордон — річ, про непорушність якої не заявляє хіба що геть лінива держава. Іноді кордон ще називають священним. Проте історія показує, що мабуть немає більш тимчасової штуки, ніж постійність державних кордонів. Навіть в нашу епоху непорушності повоєнного поділу світу, ми можемо з ходу навести як мінімум кілька прикладів відмінності політичних карт в залежності від точки зору тієї чи іншої держави на "непорушні" кордони.
Прикордонні суперечки та все, що пов'язано із зміною усталених кордонів, — тема багата і дуже цікава, тому маю надію повертатися до неї ще не один раз. У цьому ж пості хочу розповісти вам про кордони, які колись були, яких вже немає і про існування яких пам'ятають сьогодні далеко не всі, навіть якщо й щодня перетинають лінію колишнього державного кордону.

З технічної точки зору XIX та XX століття — надзвичайно цікавий період в історії людства, коли прогрес почав набирати такі темпи, що за якусь сотню років ми вже жили в абсолютно іншому світі. І ці зміни все ще тривають: електрика, телеграф, телефон, радіо, телебачення, інтернет та мобільний зв'язок — це еволюція технологій, яка відбувалася і продовжує відбуватися на наших очах.
Хай сьогодні ми не можемо сказати, хто ж винайшов колесо, але ми майже впевнено називаємо винахідників радіо. Іноді поринаючи в запеклі суперечки щодо цього питання. Та як не крути — прогрес це круто. А шлях до змін, які оновлюють світ, часто починається з невеликих експериментів.