"Як підірвати паровоз власною дупою" — ця фраза могла б стати гарним тизером до цього епізоду, але наша історія не зовсім про це, хоч і вибух паровоза у ній буде.

ХІХ століття — епоха романтики і відкриттів. Людство впевнено стає на шлях прогресу і в першу чергу вчиться переміщатися швидше. У 1820-х Стара Європа вже повним ходом експериментувала із використанням залізниць. Сполучені Штати Америки вирішили не пасти задніх і у 1830 році побудували свій перший власний локомотив на паровій тязі. Що з цього вийшло — слухайте у нашій історії

Прослухати цей та інші епізоди ви також можете у Google Podcasts та Apple Podcasts

 

Текстова версія

 Якщо оглянутись назад в історію, то можна помітити, що минуле століття було епохою прогресу та відкриттів. І в цьому йому не відмовиш. Але якщо подивитись трішки далі — революційні зміни почались ще в ХІХ столітті і багато з відомих нам зараз благ — лише вдосконалення винаходів та відкриттів зроблених тоді.

Електроенергія, радіо, автомобіль та залізниця — все це з'явилося в ХІХ столітті і все це по-своєму перевернуло світ. Саме за це я і люблю 1800-ті.
Важко виділити більш значуще серед відкриттів... Навіть думаю, що не можливо. Та й не це є темою цього випуску. Сьогодні поговоримо про маленький паровозик, який зміг... Зміг оживити економіку одного портового міста і разом з тим поклав початок ері локомотивобудівництва у США. Але в історію він увійшов не тільки через це

Перші тести локомотивів із двигунами на паровій тязі задокументовані ще в 1804 році, але фактично до середини 1820-х ніякого серйозного поштовху у своїй розробці чи розвитку чомусь не мали. А у 1830-х почався справжній бум.

У 1820-х галасливий колись морський порт міста Чарльзтон, що у Південній Кароліні, почав відчувати серйозні економічні труднощі, оскільки колонізатори селилися в глибині континенту, активно просуваючись на захід. Через занепад торгівлі чарльзтонські купці почали активно шукати способи пожвавлення економіки, що перебувала у рецесії. Саме в цей час у Європі вже проводилися експерименти із новим концептом транспортних перевезень — залізницею.

У 1827 році місцеві купці переконали законодавчий орган штату Південна Кароліна замовити дослідження можливості прокласти залізну дорогу від Чарльзтона в глиб континенту. Проте збудувати залізницю — лише частина справи. Не зле чимось би по ній і їздити

Локомотив на паровій тязі — це взагалі-то британський винахід. І згадані перші тести 1804 року провів британський інженер та винахідник Річард Тревітік. Першим американським паровозом став The Best Friend of Charleston, збудований на ливарні West Point у Нью Йорку для здійснення первезень по гілці Чарльзтон-Гамбург. Ні, не той Гамбург. Інший. У Штатах

Замовлений паровоз прибув з Нью Йорка в жовтні 1830 року на транспортному кораблі. В Чарльзтоні його зібрали, перевірили і охрестили найкращим другом міста. А свій дебютний вихід в світ наш маленький паровозик здійснив на Різдво 1830 року, і справив неабияке враження. Подолавши разом з пасажирами біля 10 км з Чарльзтона до Дорчестера The Best Friend порвав всіх.

Місцева газета The Charleston Currier так описувала цю поїздку:
141 особа летіла на крилах вітру зі швидкістю від 24 до 40 км. на годину, стираючи час та простір і залишаючи світ позаду
На сучасників, котрі до того часу звикли подорожувати пішки, човнами або на спинах у коней, залізниця справила неабияке враження. І переміщаючи людей та вантажі в просторі швидше — паровози перемістили людство і у часі, ставши локомотивом не тільки для вагонів, які їм довелося тягнути, але й для прогресу. Зрештою вони змістили і сам час. Адже встановлення стандартизованих часових поясів відбулося саме під впливом і через тиск залізниць

Але повенемось до нашого Найкращого друга. Експлуатація паровоза тривала не дуже довго, тому що його двигун вибухнув і Best Friend став першим ще й у цьому.

В 1831 році паровоз викристовувався для перевезення вантажів, пошти і пасажирів. Згодом для лінії Чарльзтон-Гамбург почали використовувати ще один локомотив "West Point", але він ніколи не досяг таких швидкостей як Best Friend. Компанія-оператор залізничної гілки використовувала працю рабів, що було нормою для рабовласницького штату у період до Громадянської війни.

Рабами були як звичайні робітники, так і кочегари, які мали стежити за роботою котла і регулювати у ньому тиск пари

17 липня 1831 року раб, який працював кочегаром, закрив запобіжний клапан на бойлері, під час зупинки локомотива на платформі. Подейкують, що йому заважав свист пари, яка виходила через цей клапан, але істину вже встановити не вдасться, як і те, що таки насправді трапилося, бо версія з клапаном — лише версія. Існує ще думка, що цей бідолаха просто поклав шмат обрізаної дошки на клапан і сів зверху, що власне і призвело до критичного зростання тиску в бойлері.

Щоб б там не було — коли Best Friend почав рухатися трапився потужний вибух, який підкинув бойлер на 6 метрів в повітря, вбив кочегара, ошпарив інженера та поранив кількох працівників. Паровоз було зруйновано.
Як ми знаємо, всі правила техніки безпеки написані кров'ю. Не став винятком і цей випадок. Згідно Столітньої історії Залізниці Південної Кароліни, після інциденту було додано нове правило, відповідно якого інженери повинні були залишатися на станції весь час і допомагати новим працівникам давати раду з пасажирами, вагонами і різними там перемикачами.
Вцілілі частини локомотива зібрали заново і використали при будівництві нового паровоза, охрещеного як "Фенікс". Виглядає на те, що Фенікс працював поки не почалася Громадянська війна, але до нашого часу він не зберігся

Як бачим The Best Friend of Charlston зайняв місце в історії двічі: як перший американський паровоз і одночасно як перший паровоз, двигун якого вибухнув. І, як це часто буває, саме той вибух приніс йому славу. Так як сам паровоз не зберігся, сьогодні існують репліки, деякі з них збудовані за оригінальними кресленнями і використовуються, чи принаймні використовувалися як атракціон.

Така от історія