Соломон Нортроп — вільнонароджений афроамериканець, якого у 1841 році обманом заманили до Вашингтона, викрали і продали в рабство. Такі випадки були не рідкістю у той час, але Соломон — один із небагатьох, кому вдалося знову здобути свободу. З історією Соломона Нортропа ви можете бути знайомі по фільму 12 років рабства, знятим за одноіменними мемуарами Соломона. У фільмі детально розповідається про життя Нортропа у рабстві, ми ж сьогодні трішки детальніше розглянемо його особистість, оставини поневолення та звільнення

Прослухати цей та інші епізоди ви також можете у Google Podcasts та Apple Podcasts

Текстовий варіант

Соломон Нортроп — один із небагатьох викрадених у рабство людей, кому вдалося знову стати вільним. Нортроп може бути вам відомий по знятому за його мемуарми фільму 12 років рабства з британським актором Чиветлом Еджіоформ в головній ролі.

Історичний Соломон Нортроп був народжений як вільна людина між 10 липня 1807 або 1808 року. Він був сином звільненого раба і вільної кольорової жінки. Соломон описував свою матір як квартеронку, маючи на увазі, що на 1/4 вона була африканкою і на 3/4 європейкою. Нортон був землевласником, фермером і професійним скрипалем. Між 1828 і 1829 роками він одружився з Енн Гамптон, також кольоровою жіною, в чиїй крові текла африканська, європейська кров і кров корінних американців. У пари було троє дітей: Елізабет, Маргарет і Алонсо.
У 1834 році сім'я продала свою ферму і переїхала в містечко Сарагота Спрінгс, у штаті Нью-Йорк, де були кращі можливості для працевлаштування. Нортон грав на скрипці в кількох престижних готелях у місті і був дуже затребуваний як скрипаль. В нього практично не було вільного часу влітку, але решту року роботи бракувало, тому Соломон приймав різні пропозиції. Він працював на залізниці, також був досвідченим столяром і брав участь у будівництві 97-кілометрового каналу, який з'єднав озеро Чамплейн і річку Гудзон. Дружина Нортропа, Енн працювала на різних роботах як кухар і була добре оплачуваним спеціалістом. Загалом пара могла забезпечувати свої потреби, шукаючи різні способи застосувати свої вміння.
У 1841 році Соломон відгукнувся на пропозицію роботи музикантом і прибув до Вашингтона, де рабство не було заборонене. Чоловіки, які запропонували йому роботу представились як Мерілл Браун і Аврам Гамільтон. За їх словами вони були членами цирку і просили Нортропа дати кілька концертів в Нью-Йорку. Розраховуючи на коротку подорож, Соломон не повідомив про неї Енн, яка тоді працювала в містечку Санді Хілл.
У Нью-Йорку Браун та Гамільтон переконали Соломона продовжити з ними подорож до Вашингтона, пропонуючи непогані гроші за концерт, а також оплату зворотньої дороги додому. Нортроп отримав копію документів, які підтверджували його статус вільної людини і компанія вирушила до Вашингтона. Вашингтон тоді був одним за найбільших ринків работоргівлі в країні, а попит на здорових рабів на Півдні США був дуже великий, тому мисливці за рабами-втікачами не гребували викраденням і продажем у рабство вільних чорношкірих людей.
Не виключено, що Браун і Гамільтон отруїли Нортропа, адже його симптоми нагадували отруєння беладонною чи лаунданумом, або навіть їх сумішшю. Після цього вони продали його работоргівцю Джеймсу Бірчу за 650$, як раба-втікача. Далі його перепродали у Луізіану, де він змінивши двох власників був у рабстві до 1853 року
У 1852 році мандрівний канадський столяр Семюель Басс найнявся до власника Нортропа Едвіна Еппса. Басс не приховував своїх аболіціоністських поглядів, тому Нортроп наважився розкрити йому справжню особистість і історію поневолення. Басс був першою людиною, якій Соломон довірив цей секрет.
Басс написав кілька листів до близьких та знайомих Нортропа. Один із них отримали Цефас Паркер і Вільям Перрі, власники крамниці, які знали Соломона Нортропа. Вони переслали цей лист Енн Нортроп, яка зв'язалася із адвокатом Генрі Нортропом, сином колишнього власника Соломонового батька, який взяв колись собі прізвище господаря. Генрі Нортроп зв'язався із губернатором штату Нью Йорк Вашингтоном Хантом, який і дав рух справі. У 1840 році в Нью Йорку було прийнято закон, згідно якого штат зобов'язувався допомагати кожному афро-американському жителю, якого викрали в рабство.
Почалися пошуки Соломона Нортропа, так як Семюель Басс не став використовувати своє реальне ім'я і не розкрив точного місця де утримують Нортропа. Незважаючи на це Генрі Нортроп зумів розшукати Басса і той розповів, що Соломон знаходться на плантації Едвіна Епса
Заручившись підтримкою сенатора від Луізіани П'єра Суллє, а також інших місцевих чиновників, Генрі Нортроп Прибув до Марксвілля, Луізіана 1 січня 1853 року. На тоді на його руках були документи, що підтверджуювали право Соломона Нортропа бути вільним, а також свідчення людей, які його знали. Проте відшукати Соломона теж виявилося непросто, оскільки в тій місцевості він  був відомий лише як Плат. Ознайомившись з доказами, що Плат-Соломон вільна людина, Епс сплчатку вимагав в нього відповісти чому той не розповів йому правду, коли його купували. Потім він стверджував, що знає людей, які зловили Плата і впевнений, що вони ніколи б не викрали вільну людину. Тоді Епс почав лаятись і погрожувати невідомому йому чоловіку, який допоміг звільнити Соломона, що вб'є його, як тільки дізнається, хто він такий. Зрештою Гернрі Нортропу вдалося переконати Епса, що марно оскаржувати документи Соломона в суді і Епс визнав відмову від усіх претензій на Нортропа, підписавши відповідні документи. 4 січня 1853 року, після 12 років у рабстві, Соломон Нортроп знову став вільною людиною

Після свого звільнення Нортроп воз'єднався з родиною, приєднався до аболіціоністського руху, ставши його активним учасником, та видав мемуари. Йому не вдалося притягнути до відповідальності своїх викрадачів, незважаючи на тривалу судову тяганину.
Обставини, час і місце смерті Соломона Нортропа досі залишаються невідомими. Племінник адвоката Генрі Нортропа у 1909 році писав, що востаннє вони чули Соломона, коли той був в Бостоні, виступаючи з лекціями щоб посприяти продажу своєї книги. Після цього він зник. Ймовірно був викрадений. Проте сучасні історики вважають викрадення в рабство у пізніх 1850-х малоймовірним. Зрештою Соломон був надто старий, щоб зацікавити мисливців на рабів, тому ймовірно він помер природною смертю